Екс-наставник збірної України з баскетболу, головний тренер португальського клубу «Пенафіел» Валентин Мельничук у черговому пості свого блогу на basket-ball.com.ua радіє результатам молодих українських баскетболістів БК «Київ», розмірковує над секретом тренерського успіху Віталія Чернія, а також робить прогноз щодо переможців півфінальних пар Кубку Суперліги.

 

Звертаємо Вашу увагу на те, що блог носить інтерактивний характер – задавайте запитання Валентину Федоровичу, і він з радістю на них відповість. Крім того, даний запис блогу викладено у форматі подкасту, який можна прослухати або завантажити за допомогою інструкції на баскетбольному дайджесті.

 

 

БК «Київ» радує. Я радий і за гравців, і за Віталія Чернія, котрий показує, що можна якісно працювати та досягати результату з вітчизняними гравцями.

 

Секрет успіху БК «Київ» пов'язаний, по-перше, з налагодженим тренувальним процес й ігровою дисципліною, що не так просто зробити в команді, яка лише знаходиться у процесі становлення. По-друге, з тим, що в команді підібралися талановиті гравці, які повністю розуміють вимоги тренера.

 

Зрештою, важливу роль відіграє ігрова практика, яку вони отримують. Я вже не раз казав, якби не фінансова криза, ми могли б і не дізнатися, що Денис Лукашов один із кращих «розігруючих» у країні. Якби не фінансова криза, ніколи б у збірній не з’явилися досвідчений Олег Салтовець і талановитий Максим Пустозвонов, якому просто не вистачало ігрового часу та якихось дрібниць. Але якраз дрібниці в баскетболі відіграють важливу роль. При його плідній роботі в захисті та старанні, вмінні підказати партнерам на майданчику, йому не вистачало точності реалізації кидків при проходах. Зараз, коли я переглядаю статистичні дані, бачу, що Максим із цим упорався і вийшов на якісний рівень.

 

Дмитро Забірченко, який свого часу навіть був гравцем стартової п’ятірки у збірній, в «Донецьку» грав або другим номером, або зовсім не грав. Слава Богу, що він опинився в БК «Київ» і знайшов собі місце в українському баскетболі. Раніше Дімі просто не вистачало впевненості та ігрового нахабства, тепер вони в нього з’явилися.

 

Важливу роль у команді відіграє досвідчений Олег Салтовець, такий собі «дядько» для молодих партнерів. Його авторитет, вміння в потрібний момент підказати, повести за собою вкрай необхідні. Цим він вирізнявся і у збірній.

 

Таким чином, в БК «Київ» нинішнього сезону поєдналися всі складові, необхідні для успішного результату, – і якісна робота тренера, який зумів налагодити учбово-тренувальний процес, і наявність лідерів, і те, що більшість гравців уже кілька років разом в одній команді. Причому, особисто для мене успіх киян не став сюрпризом. Його було закладено ще минулого сезону, а в нинішньому Віталій Черній підхопив естафету, вніс певні корективи, підкоригував гру команди відповідно до власних уявлень… А найголовніше, що в молоду команду та в молодого тренера повірили ті, хто їх оточує, насамперед – керівництво клубу.

 

 

Думаю, що бажання вчитися та вдосконалюватися, – головна риса, яка вирізняє Віталія Чернія. Він запозичив краще у тих наставників, разом з якими працював. Однак не сліпо скопіював, а взяв те, що потрібно йому та вибудував власну лінію. У нього вже склався свій стиль роботи, своя тренерська філософія. Сподіваюся, це успіх не лише одного дня, і в майбутньому ця молода людина буде розвиватися, а Україна вже отримала ще одного талановитого перспективного тренера.

 

 

Крім двох команд, що повністю укомплектовані вітчизняними гравцями, – «Пульсар» і «Київ», найбільш українськими командами в Суперлізі, на мою думку, є «Кривбасбаскет» і «Будівельник». Звєздан Мітровіч кожної гри надає майже однаковий час одразу 12-13 гравцям, і всі українські виконавці знаходять собі місце на майданчику. Так було й минулого року, і в нинішньому сезоні вони отримують достатньо ігрової практики. Це ж стосується й команди Рімантаса Грігаса, підхід якого, як і підхід Мітровіча, засвідчує, що можна досягати результату, водночас надаючи ігровий час українським гравцям. Тоді вони будуть рости, а у тренера національної збірної з’явиться вибір.

 

 

Дуже показовим буде «Фінал Чотирьох» Кубку Суперліги, в якому ми побачимо у справі молоду українську команду з колективами, у складі яких багато сильних іноземців. Щодо прогнозів, то робити їх непросто. Четвірка учасників непередбачувана, і кожен із них може стати володарем трофею. В парі «Азовмаш» – «Київ» точитиметься рівна боротьба. Принаймні, повторення результату нещодавньої гри цих двох команд у чемпіонаті не буде. А виграє той, хто краще впорається з нервами та продемонструє більш командну гру, особливо в захисті. В іншій парі «Будівельник» – «Ферро», за всієї поваги до Кирила Большакова, котрий створив самобутню команду, що перебуває серед лідерів регулярного чемпіонату, перемога, гадаю, буде все ж таки за «Будівельником», за рахунок досвіду Халіда Ель-Аміна, якщо він гратиме з командою, а не віддасть перевагу індивідуальним діям.